Прочитано 10164 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 1
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Здорово!Что ж еще тут скажешь. Комментарий автора: Рада слышать.
Світлана Касянчик
2007-03-15 07:42:15
В самом деле - коротко, четко и красиво. Спасибо. Благословений. Комментарий автора: Храни Вас Господь!
Людмила
2008-10-01 10:13:33
Очень хорошо соразмышляется под такие стихи, Лариса! спасибо.
*
Вы куда-то пропали - отзовитесь пожалуйста на мой эл.адрес или по-возможности- как будет удобнее?! может там же, где оставлены и отзывы - на наших с Вами общеизвестных литсайтах (хотя бы парой строк -нет ли известий по тематике "РА" от Т.Г. и В.И., заинтересовало ли их прочтением - темы там разные и очень интересные, Вам бы тоже переслали несколько номеров... только и ограничилась эл.ссылкой... для почтовой пересылки Вам журнала не знали куда - на какой адрес?!)
с уважением,
Л.С.
Николай Тарасюк
2013-03-16 20:40:58
Читается легко, написано задушевно. Вот только с последними строками последнего куплета непонятка получается: грешникам до вечности остался один поворот? Можно жить и грешить - Царство Небесное нам уже даровано благодатью Божьей? То, что мы по природе чада гнева - несомненный факт. Но нельзя снимать с весов и то, что требует Слово Божье - 1Пет.1:14-16; Откр.21:27.
Нам, грешникам, необходимо успеть использовать этот оставшийся поворот для приобретения святости и характера Иисуса Христа.
Благословений.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
