Из жалости моей она плела узоры
И вила икебан тонченных образцы,
Забита вся душа, заполненны все поры
Искусством её рук, движений и души.
Сама она жила искусством лицедейства,
Противник я ей был по сути никакой,
Ну с кем тут воевать и применять злодейство,
Коль жертва - то сама стремится на убой?
Да, так она жила, и как умела, мстила,
За что? Да кто ж поймет чужие тайники?
Что жизнь отобрала того, кого любила,
Оставив на душе неверные следы.
За то, что пал её хрустальный образ счастья,
Разбился, быв един, на мелкие куски,
Но если было всё в нечеловечей власти,
То как понять ей то? И как принять? - Скажи.
Но нам не постижим весь промысел небесный,
И кто ты, человек, что споришь ты с судьбой?
Прийди скорей, спаси, распятый и Воскресший!
Не стало нам уже надежды никакой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
***
Для назначенья Высшего ты годен,
будь светел Духом, сердцем благороден.
Не тяготись заботой жизнь губя,
богатство, славу в мире возлюбя.
Богатство, слава – стоит ли потуг?
И самый сильный гром, лишь пустой звук.
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
