Одна строфа, где есть Капля, которая как-то резко ПРОТИВ подведённых в краски глаз... Как у Симонова в конце "Жди меня" значится "Не желай добра знатокам и свидетелям моей смерти, не желай им никакого добра." РЕЗКО! Оно не пневматически отстреливает, когда Вы, НАПЛЕВАВ в макияж, прямо на люди и в Духе сказали нечто не совсем цензурное. Как дитя прямо на Московском Богослужении с Патриархом громко так вякнул: "Ой, папа, смотри, тут клоуны вышли! На голову-то графин себе перевернул!!" А папа? Он по видимому тоже был человек детской мудрости. Он одёрнул пятилетнего мальца громко и всенародно, вот так: "Это не цирк и не театр. Дело серьёзное! Тут политическая игрушка!! И не графин это у него на голове, но..." Тут от толпы отделились и подошли какие-то крепкие, молодые... Взяли они Отца и Сына под белы руки и куда-то увели... Эх, им бы всем ещё одну росинку от одного поддержавшего их! Но лишь Дух Святой грустно так улыбался в эту картинку.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Пять минут звучания - Олег Панферов Рассказ писался на конкурс "Рваная грелка". Тема была "Конец истории. Последний человек". В рассказе нет ярко выраженной христианской направленности, я ее и не предполагал.
Но, в любом случае, интересно узнать мнение Общественности :)
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
